"Для допомоги розвитку маленьких дітей (особливо, коли цей розвиток під загрозою - через проблеми зі здоров'ям, наприклад) дорослі придумали й придумують безліч методик, пристосувань, технік. Різноманітні масажі, тренажери, системи звукових і колірних стимуляцій, впливу вібраціями та світлом... Безліч різних методик, принцип впливів яких іноді не зрозумілий не тільки дитині, а й батькам. Деякі з цих впливів приємні для дитини, деякі - не дуже, а деякі - навіть хворобливі й лякають... Дослідження показали, що маленькі діти у свєму звичайному житті щодня беруть участь в 40-50 активностях. Кожна активність дає 8-10 навчальних можливостей. А це мінімум 200 000 навчальних можливостей за рік!..." ( із книжки-брошури "Коли ти просто робиш це...")
14 грудня саме цю тематику ми досліджували разом з педагогічним колективом ДНЗ #42 міста Ужгорода. Ми - це діада мама + фахівець (психологиня РВ), Ольга Принцовська та Наталя Бушко. Саме так, адже не може бути про дітей з ООП без батьків, без їхнього погляду, їх потреб та переживань.
Спільно з вихователями ми досліджували переваги та недоліки між академічними знаннями та соціальними навичками та взаємодією дітей. Ми не вибирали, що краще, особливо коли це стосується дитини з ООП. Ми намагались побачити це через призму потреб дитини та очікувань дорослих. Адже щоденні активності в садку для кожної дитини , а не тільки з ООП, дають багато цінних розвиткових можливостей. Це і вмивання, і прогулянка , і спільний прийом їжі, і гра і т.д. У всіх цих рутинах дитина навчається - кольору, формі, кількості, текстурі, властивостям і функціям предметів, а найцінніше - соціальній взаємодії та комунікації. А значить, навчається життю...
Було ще багато вправ і обговорень, думок та емоцій. А вцілому - відкрито, тепло, світло та насичено. І в поямому сенсі теж).
Дякуємо керівництву закладу та педагогам, зокрема психологині Дронишинець Наталії, за запрошення, за бажання пізнавати, досліджувати, аналізувати. Будемо раді співпраці та очікуємо нових зустрічей!)
